Той ще песик - Пеннак Д., Вид-во: Час Майстрів

Що робити, якщо тобі від початку не пощастило в житті? Коли ти народився настільки незугарним і некрасивим, що ще цуценям тебе покинули на звалищі за містом? Звісно ж, не опускати лапи й шукати своє щастя! Упертий крихітний Песик, що має найкращий нюх серед чотирилапих Ніцци, вирішує сам творити свою долю: він вирушає на пошуки господині — ніжної маленької дівчинки, яка пахне яблуками. А що, як омріяна господиня не завжди буває ніжною, що, як інколи вона просто вередливе й розбещене дівчисько? Виявляється, знайти свою людину — це тільки половина справи. Побудувати стосунки з тим, хто сприймає тебе як іграшку, — важке й відповідальне завдання. Та кмітливий Песик не здається: з допомогою друзів він таки «приручить» свою господиню. 

Ви більше ніколи не будете дивитися на собак тими самими очима…
Подивіться на життя очима звичайного пса. "Я, може, навіть і сам певною мірою собака", - зазначає Даніель Пеннак. Пригода за пригодою, подія за подією разом із Песиком ви відчуєте, як це — жити на звалищі, втратите друга, вдихнете безліч пахощів вулиць Ніцци, дивом врятуєтеся з клітки служби відлову бездомних тварин, познайомитися із багатьма людьми та тваринами, різними на вигляд та різної вдачі, отримаєте купу життєвих уроків і нарешті здійсните найбільшу свою мрію — знайдете собі господиню. Здавалося б, мета досягнута й життя вдалося... та не так сталося, як гадалося. І зрештою, хто кого має виховувати: господар собаку чи собака господаря?  
"...Але який же в Перчички пронизливий голос! Яка ж вона балакуча! Якби Песик не потребував усіх своїх чотирьох лап, аби сидіти, гордовито виструнчившись, — заткнув би собі вуха передніми. Однак ні, людей він не наслідуватиме. У жодному разі."

Після прочитання цієї книжки вам буде над чим замислитись.