Пригоди пусяки Сані - Фредріксон А. (Час Майстрів)

Звісно ж, лапландської мови не існує, а казкову повість «Пригоди пусяки Сані» насправді створила українська письменниця Тамара Нестеренко. Псевдонім зі «скандинавським» звучанням — це данина поваги авторки чудовим казкаркам

Астрід Ліндгрен, Туве Янссон та Сельмі Лагерлеф. Таких маленьких літературних жартів у тексті буде чимало.

Пусяки — казкові гризуни, трохи сході на шиншил. Ці створіння милі, миролюбні й понад усе цінують родинне тепло та затишок. Можливо, саме через це пусяки цураються пацюків і навіть принципово не їдять сиру — улюблених щурячих ласощів.

Одного дня маленька пусяка Саня загубилася у величезному лісі. Уперше лягла спати без склянки какао й поцілунку на добраніч. Уперше залишилась без булочок із корицею на сніданок і жвавих розмов за столом.

А навкруги — хащі, повні небезпек.

Куди йти, що їсти, як захиститися від хижаків?

Чудові пахощі якогось невідомого смаколика привели пусяку до річки, де вона натрапила на... пацючку зі шматком сиру. Що ж Сані робити: залишитися самотньою й голодною чи порушити відразу дві заборони?

Есмеральда — життєрадісна корабельна пацючка, справжнісінька морська вовчиця. Вона побувала в далеких країнах, перечитала багато книжок, пережила безліч карколомних пригод і навіть кораблетрощу, яка й звела ї з маленькою пусякою. Хто б зміг краще за Есмеральду захистити Саню, навчити добувати їжу в лісі, застерегти від отруйних рослин і небезпених тварин та поділитися з нею мудрістю.

Ця книжка подарує читачам, окрім захопливої подорожі, ще й радість гри та доброго гумору, які роблять приємнішим життя і дітей, і дорослих.